Stanislav Khomenko, Personal Show, December 7 – 21, 2014

 

ДВА КРИЛА МИСТЕЦТВА СТАНІСЛАВА ХОМЕНКА
Мистецтво завжди було частиною повсякдення для Станіслава Хоменка. Його мати – випускниця текстильного відділу Львівської Аекадемії мистецтва мала дома ткацький станок, на якому з дитинства Хоменко часто експериментував. Тому вступ до художнього училища ім. І.Труша був логічним продовженням інтересу до творення. Згодом символіка і фактура нитки перейде у його графіку – абстрактні чорно-білі композиції, подекуди оздоблені мідними пластинками і дротами, скрученими, як нитки, у кільця й овали. У мітологіях багатьох народів символізм нитки як ланки між усіма формами буття і найважливішим джерелом його – Сонцем – вказує, що нитка провадить усі речі до їхніх першовитоків. Хоменкові чорні лінії-нитки то розкручуються-розтікаються хвилясто по білій дошці, то згортаються у тугі клубки; біжуть паралельно або переплітаються – як дороги і долі. Це не метафора мистецька і критична – у багатьох культурах ткацький станок символізує рух і структуру всесвіту.
Закінчивши училище у 1984-му році, Хоменко вступив до Львівської Академії мистецтва на факультет інтер’єру й обладнання, де вивчав дизайн меблів. По завершенні Академії у 1992-му році залишився працювати в ній два роки навчальним майстром на катедрі монументального живопису. Своїм наставником уважає Миколу Андрущенка.
Прикметно, що “українська” палітра Хоменка відрізняється від “канадської”. Це зумовлено не лише свідомим вибором художника, а й відмінністю у краєвидах, головно – в їхньому освітленні. Карпатські схили просякнуті теплим м’яким світлом, що насичує кольори і робить їх інтенсивними. Мистець не переобтяжує своєї палітри – синій, жовтогарячий, жовтий та їх комбінації уможливлюють передати дух і настрій місця,що привернуло його увагу. В українських краєвидах він не вживає червоного кольору. Як необхідно, червонуватий відтінок дає поєднання вохри,кобальту і фіолетового. Натомість прохолодне повітря канадської півночі, суворі пейзажі довкола Гурону і Джордіян Бею диктують зовсім інший добір кольорів. Без червоного, каже Хоменко, не може обійтися у Канаді.
Він має улюблене місце на березі річки Йорк біля Алгонквіну – одного з найбільших заповідників Онтаріо. П’ять років поспіль щоліта приїжджає художник на це місце і малює краєвид: дерева, річку, колоду на березі… Відомо, що філософ Плотін відмовився позувати художникові Картерію, мотивуючи це тим, що досить йому носити образ, у який його вклала природа, і було б занадто, якби він мав залишити по собі образ образу. Настійно повертаючись до того самого місця, Хоменко намагається прибрати перешкоди між краєвидом та його образом на полотні, схопити мінливе світло, барви і плин річки. Очевидно тому він відмовляється від чіткої лінії, а моделює довкілля лише кольорами.
Серію міських краєвидів Хоменко виконує виключно на квадратних аркушах – обставина, варта уваги не тільки як цікаве формальне вирішення композиції. Символіка квадрату багата коннотаціями як універсальними, так і притаманними окремим культурам і галузям знання. Квадрат є базовою фігурою на позначення Землі, а також уособленням створеного, усталеного всесвіту. Платон розглядав квадрат як форму абсолютно прекрасну саму собою. Прикметно, що стародавні міста будувалися у межах квадратів, тому невипадково художник обрав цю фігуру для творення образів старого Львова. Кольорова графіка, якою послуговується мистець, видається на перший погляд цілком абстрактною, але той, хто знає Львів, може вирізнити з-поміж оманливо хаотичних ліній обриси знаменитих будівель, веж, соборів.
Кубинські пейзажі, нарисовані чорнилом на кольоровому папері, відкривають цілком інший світ: нахилені морським вітром пальми, тростинові хижі, тропічні кущі, квіти – усе те, що впадає в око безтурботному туристові.
Натюрморти та інтер’єри Хоменка не мають стилістичної подібности, наче написані різними художниками. “Теплий вечір” мовби витканий зі смужок теплих кольорів, які щільно прилягають один до одного. Густо накладені фарби творять фактуру рядна – традиційної прикраси інтер’єру української хати. “Натюрморт із рибами” цікавий протиставленням площин (рибини) та обємів (келихи і пляшки).
Твори Хоменка привертають увагу і своїх, і чужинців: “Різдвяна Зірка” в Королівському музеї Онтаріо, персональна виставка в Інституті Святого Володимира (2012). До чого б не звертався художник – до живопису , графіки чи декоративного розпису (лампи, скрині, бильця ліжок) і де б не творив – в Україні чи Канаді – усе має естетичне призначення й оригінальний стиль.

Галина Костюк
кандидат філологічних наук,
мистецтвознавець